СА
СТУДЕНТ
(пьеса в 4-х діях)
Учитись чи не учитись?
Як остопиздило учиться мені! Чи може дременуть додому хутко, так, щоб собаки не догнали? А потім що? Робота грузчиком, бухалівка невтримна і смерть під тином з проституткою страшною?
Присвячується обездоленим і закатованим.
Дійові особи:
Фомін професор,
Костіков професор,
Навашин професор,
Тахтаджян професор,
Студент обездолений, забитий, затурканий юнак,
Мать Ботаніка - цариця всіх наук, основа основ, що викладається вищезгаданими професорами забитому і затурканому студенту,
Гербарій страшна ботанічна потвора, що ховається у старих залізних шафах,
А також пробірки, мікроскопи, скельця і мензурки.
Дія перша
Перше вересня. По-святковому вбраний хол університету із захопленням чекає на першокурсника. У святкові шати одягнений викладацький склад. Сьогодні велике свято - видаються студентські квитки і заліковки. Першокурсники щасливі.
Кабінет для практичних занять ботанікою. В кабінеті сидять, нетерпляче чекаючи на студента, Костіков і мать Ботаніка. По коридору чути легкі боязкі кроки. Двері спочатку відчиняються, із щілини видніється дрючок, на якого начеплена німецька каска. Німецька каска нагадує голову студента. Дрючок ворушиться хвилини дві-три, потім зникає і кабінет заходить зігнувшись у три погибелі під масою книжок студент. Очі в нього заплакані. В пишній шевелюрі добре видно сиві волосини. Він заходить і сідає, проте зразу ж підхоплюється, немов його щось ужалило, і вітається з викладачами. Ті ж, у свою чергу, стараються показати щиру усмішку на обличчях. В руках матері Ботаніки довга вербова лозина, яку вона пристрасно розглядає, Костіков тримає в руках пробірку із гидкими зеленими водоростями, привезеними з Франції.
Дія друга
Аудиторія. В широкій і просторій залі сидить на першому ряду один студент і чекає початку лекції. В аудиторію входить старий та поважний професор Тахтаджян, що несе в руці окуляри. Стаючи за кафедру і надягаючи окуляри, він дивиться на простору і велику аудиторію. Його очі бігають по гальорці, спускаються все нижче і нижче, не знаходячи живих об'єктів. Врешті-решт на першому ряду він бачить зіщуленого студента і розпочинає лекцію. Студент старанно конспектує. Студент являє собою напівживу тощу кістляву істоту на тонких рахітичних ніжках, його очі несамовито блищать, з рота капає слина.
Дія третя
Ботанічний сад. Ботанічний сад являє собою прекрасний куточок природи посеред брудної та смердючої столиці. Ніжно пахне м`ята і різні квіти, пишно розкинули крони дерева. Студент проходить ботанічну практику. Він знаходить цікаву для себе рослину і з дурнуватою посмішкою класифікує незнайомий для себе вид. В цей час біля нього пропливає привид Фоміна. Він зупиняється біля студента, схвально киває головою на визначник і потискає руку. Студент з привидом прогулюються до його могили, яка знаходиться у тому ж ботанічному саду. Фомін, побачивши у студентові рідну душу, каже: Учись, мій сину, мудрості й навчайся, ти станеш генієм-ученим, відкриєш сотні нових видів, опишеш їх, посушиш на гербарій. А коли вмреш, то в почестях геройських нас покладуть у спільну домовину, і книг у гріб покладуть незліченно, і будем ми із радістю читати, й латинь учити будемо напам`ять.
Дія четверта
Лабораторія. Лабораторія являє собою зачухану кімнатку, що наповнена шафами з гербарієм. На стіні висить портрет Навашина. На столі розкидано пожмаканий, трухлий рослинний матеріал, в якому порпається сухими, покрученими ревматизмом пальцями колишній тупий, забитий і зачуханий студент, а зараз такий же обдарований учений. Зі стіни на нього зловісно і без ніякої цікавості дивиться портрет Навашина. Із шаф смердить прілим гербарієм. Учений робить з прілого зловонного гербарію препарат і кладе під мікроскоп. У мікроскопа від страху тріскається одразу вся оптика. Учений лається, причому лайки розібрати не можна, оскільки вона звучить латинською мовою. Дверці шафи потихеньку відчиняються, і з них вилазить Гербарій. Це чудовисько страшне, тупе і смердюче. Він кидається на ученого і душить. Портрет Навашина на стіні зловісно дивиться на труп ученого і посміхається.
Завіса.
