КАНІВСЬКА ЕКСПЕДИЦІЯ
Археологічні дослідження на Канівщині тісно пов'язані з історією вивчення геології Канівських дислокацій, природи регіону та історією створення Канівського природного заповідника. Яскравим підтвердженням цього була науково-дослідна робота М.І. Криштафовича, П.Я.Армашевського та К.М. Феофілактова, В.Б. Антоновича, М.Ф. Біляшевського.
З часу передачі заповідника у 1939 році Київському університету імені Т.Г. Шевченка, природньо постало питання участі науковців профільної кафедри університету в археологічних дослідженнях в заповіднику та на прилеглих територіях. Практична реалізація цього завдання стала можливою після Другої світової війни. Випускники аспірантури Київського університету М.М. Бондар та Г.Г.Мезенцева з 1947 по 1972 роки практично безперервно здійснювали археологічні розкопки як самостійно, так і в складі комплексних експедицій Інституту археології НАН України та Кафедри археології .
Основними дослідженнями цих науковців були трипільське поселення Пекарі, поселення доби бронзи і слов'ян біля підніжжя Великого скіфського городища, поселення доби бронзи та скіфського часу в Пекарях, поселення середньодніпровської культури доби ранньої бронзи на Ісковщині, поселення скіфського часу між Мар'їною горою і Великим скіфським городищем, поселення полян 7-9 ст.н.е. на території садиби заповідника, давньоруські городища на горі Московиці та на Княжій (літописне місто Родень). Певний внесок ці дослідники зробили в розробку тематико-експозиційного плану та створення експозиції археологічної частини музею природи.
Баготорічна праця Г.Г.Мезенцевої та М.М. Бондаря завершилась захистом ними докторських дисертацій, основу джерельної бази яких склали дослідження на Канівщині. Після цього увага дослідників переключилась на інші регіони.
З метою забезпечення організації археологічної практики співробітники кафедри археології та музеєзнавства повернулись до археологічних досліджень на території Канівського природного заповідника з 1997 року.
Об'єктами досліджень на сьогодні є: підйомний матеріал кам'яного віку на "Пекарській косі" від Канева до Пекарів, трипільське поселення в Пекарях, рятувальні роботи на залишках сарматського могильник в с. Хмільна, поселення Полян на території центральної садиби заповідника, сировинні ресурси Канівщини, зокрема виходи кременю гончарних глин та пісковику; археологічні розвідки, спрямовані на обстеження відомих та пошук нових археологічних пам'яток.
Крім того, на центральній садибі заповідника закладено археодром з метою моделювання виробничих процесів та способу життя стародавнього суспільства. Другим важливим аспектом використання археодрому є опрацювання на ньому методики польових археологічних досліджень в наукових та навчальних цілях.
Перспективними напрямками в подальших археологічних дослідженнях можна вважати розкопки археологічних пам'яток різних періодів, проблему взаємодії суспільства та природи в Середньодніпровському регіоні, експериментальну археологію, музеєфікацію археологічних пам'яток.
вкрадено на www.archaeology.univ.kiev.ua