Загадкова Артанія,

таємничий острів Русь і русичі

Артанія — це велика казкова країна, яка існувала в IХ столітті. Науковці довго шукали місцезнаходження цієї країни. Науковець–дослідник киянин Олександр Павлович Знайко визначив, що Артанія знаходиться в Середньому Подніпров'ї. Містом Арта арабські і перські мореплавці називали давньоруське місто Родень, що розташувалось на Княжій горі поблизу гирла ріки Рось.

Мусульманські купці та мандрівники в своїх літописах розповідали, що біля країни Артанія, серед Великої води є великий острів, укритий лісами і болотами, довжиною “три дні дороги на конях”, що відповідає теперішнім 130-140 км. Цей таємничий острів шукали цілі століття. Піднімались по Дніпру до Києва, ходили вниз до Теплого (Чорного) моря — немає. І тільки в шістдесятих роках минулого століття, коли радянські льотчики допомагали обробляти колгоспні лани з повітря, вони звернули увагу на те, що земля між Каневом, Смілою і Чигирином набагато вища від земель, що знаходились навкруги. Чому? Відповідь дали археологи.

Виявилось, що нижче Канева, трохи південніше річки Вільшанки, в ті далекі часи Дніпро розділявся на два ростоки (рукава) – правий і лівий.

Правий був судноплавним, іноді до 3-х км завширшки. Саме по ньому проходив всесвітньо відомий шлях “із варяг у греки”. Нині це заплави річок Ірдинь (від села Мошни до міста Сміли) і Тясьмину (від Сміли до впадання в Дніпро біля села Стецівка, трохи нижче міста Чигирин).

Лівий рукав — це теперішнє русло Дніпра. Тоді він був другорядним, але судоходним. Між двома розтоками — рукавами – і розпросторився давній острів у “три дні дороги на конях”, — острів Русь. За переказами старших людей дружини Давньої Русі, саме з цього острова починали походи в половецькі степи, землі Криму, Візантійської імперії. Нині на території колишнього острова стоїть місто Черкаси. А як вартові історії держави Артанії стоять зі сходу — місто Золотоноша, з півночі — місто Канів, із заходу — місто Сміла, а на південній частині острова — місто Чигирин. До речі, слово “Чигир” із тюркської означає “вихід” або “дорога”. Дійсно, з острова це був вихід, бо в ті далекі часи ріки були основними дорогами.

Спостережливі мандрівники не залишили поза увагою життя та побут наших далеких предків — давніх русичів. Люди Артанії були величними, сильними, красивими, смаглявими від засмаги, світловолосими, щедрими і гостинними. Своє житло вони ніколи не замикали. Подорожуючий завжди міг увійти в дім, навіть коли не було господаря, напитися води, з’їсти шматочок хліба, переночувати, відпочити. Для них сором був найбільшим покаранням. Клятва завжди починалась: “Хай мені буде соромно, якщо ...”. Головним божеством у них був корінь білої лілії (латаття). Вони називали його “одолінь-трава”. В ті далекі часи на озерах і в заплавах було багато латаття. Навіть озеро, що утворилось в річці Дніпра, місцеві жителі назвали Білоозір’є. Зараз так називається село, що розташувалось на острові між Черкасами і Смілою — Білозір’я (в розмові загубили друге “о”).

Відомо, що серед артанців були бідні, багаті і дуже багаті люди. Про це нагадують скарби в Княжій горі та інших місцях. Власних грошей не було, але в скарбницях знаходили монети різних країн і народів, в основному — грецьких поселень Причорномор’я. Отже, Артанія була дуже багатою країною. Мабуть, через те сюди часто приходили завойовники, грабіжники. Так, головне місто країни Родень грабували і палили кілька разів. Останній раз зруйнували вщент татаро-монголи. Історики твердять, що арти мали свою письменність, та погроми і пожежі все знищили. Нам залишились перекази, народні легенди, літописи іноземних мандрівників і назви: острів Русь, річки Рось, Росава, Роська, село Руська Поляна. Уже пізніше утворилась нова держава Київська Русь, як продовження народної традиції, як показник невмирущості славних русів.

Краєзнавець Ганна ВОЛОШИНА

 

вкрадено на www.antenna.org.ua

Π₯остинг ΠΎΡ‚ uCoz