В рік 2002 літочислення латинян, сиріч в 7510 літочислення візантійського привезли на практику в Канів студєнтів з якогось провідного але нікому невідомого київського вузу з таємничою назвою КІМІТ (або щось цьому подібне). А поселили їх у Версалі.
І було то в роки великої скорботи. Ні, не чорна віспа і чума тоді буяла, не ординські навали випалювали канівські землі.
В ті роки в Канів приїжджав Солдат.
Що він там робив невідомо, оскільки і студєнтом то ніколи не був. Але приїжджав, про що і досі нам нагадують сивина на скронях та морщини на чолі.
Одного ясного дня стояли студєнтки КІМІТу на балконі Версалю і палили, а недалеко від них студєнти зоологи про жизнь бєсєдували. Розмова зайшла про високі матерії про Солдата. Один із зоологів щоб висловити своє негативне ставлення до цієї легендарної постаті не знайшов у своєму лексиконі більш вдалої фрази як: "Ну про що мені із тим Солдатом говорити у нього ж сіфіліс". Подальша бесіда була перервана розпачливим зойком нєкої студєнтки КІМІТу : "КАК!?"