Було колись за Совітів звично, щоб біологів навчати із ухилом в сільське господарство. А тому і на практиці Канівській був город студєнтський, на якому вони пожинали плоди трудів своїх та споживали в столовій замість харчу казьонного. І тримали також двох коней, даби студєнтство знало якто біля худоби обходити.
А жили тоді роздільно: дівоцтво на горі прозваній Арарат, а парубоцтво та викладачі у підніжжя її - у Версалі, тікмо викладачі на другому поверсі, а студєнти на першому. Хто не застав Версаль до вікопомного ремонту єго в році 2000-му, то не повірить, але нехай старих людей послухає, що був Версаль тоді зданієм вітхим вельми та з дерев'яною підлогою рипучою.
І сталася тими днями суперечка між викладачами та студєнтсвом і перемогли викладачі в ній, і в спомин про славну перемогу тую заборонили дискотеки зачинати. Аж ночі однієї тихої та темної вивели студєнти єдного коня з стаєн та завели його на поверх другий Версалю, даби він веселим танцем там викладачів розвеселив. Знали бо, що єжелі коню сумирному на главу мішок одягнути, то можна єго по ліствиці провести, а єжелі мішок зняти то він ні за що на сходи не ступить. Так вони й учинили. Завели худобину на другий поверх тихенько й, знявши мішок з глави єго, спокійно до сну відійшли. А кінь той, огледівшись, не схотів знову на сходи сам йти і зачав іншого виходу шукати, якого споконвіку не було там. Пройшовся в єден бік коридору, половину викладачів серед ночі тихої потішивши, пройшовся в другий бік коридору, іншу половину викладачів розвеселивши, і так на круг вийшов. Прокинувшись від сну праведного, бадьоре та веселе викладацтво вирішило, що слід було б коня того назад в стайні завести. Може й кінь був з ними в сьому згоден, але по сходах він не схотів ні добровільно ні з примусу спускатись, а про те що слід йому мішок на главу одягнути не знав ніхто. Побачивши, що із затівки тої не виходить нічого путнього, викладачі вирішили залишити до години вранішньої коня в коридорі і спочили сном кріпким і спокійним, а кінь же продовжив попід їхні двері по підлозі дерев'яній походжати. Але вже тихенько-тихенько.
Із зорею світанковою, гарненько виспавшись, підвівся Версаль і наказали викладачі студєнтам коня в стайні одпровадити. Ті, спробували повторити подвиг викладацький, зачавши єго за підуздок донизу тягнути, але не вийшло нічого й в них. Тоді наказали викладачі студєнтам що моцніше брати коня за ноги і на руках яко мати младе дитя нести. Сполохались тоді студєнти і не схотів ніхто з них коня на руках носити. Тоді й відкрили вони таїну свою і одягнувши худобині мішок на главу спровадили єї назад в стайні на місце уставом уготоване, а у Версалі знову воцарився мир та спокій.