ВЗІРЕЦЬ ТОСТІВ КАНІВСЬКИХ
Як ви мабуть пам'ятаєте, основоположник збиральництва фольклору студентського - Шурік із стрічки "Кавказька полонянка", особливу увагу надавав значенню тостів у народній творчості. І то є не з проста, а є в тому велика мудрість житейська. Бо саме тости роблять із повсякденної пиятики сакральне таїнство пізнання душ людських. Тож настав час і їх споминути на сторінках Каневали. При цьому не забувайте, що банкет - то є основа творчості і має він свої правила, але не закони. А посьому і тости повинні бути не подібними до заучених мантр, а линути від глибин серця тостуючого до вух побратимів по келиху. Так і наведені тут тексти є не канонами, а лише взірцем того як добрі люди свого часу пиячили. І не слід їх завчати, але варто з ними ознайомитись.
Тост перший. Ще з часів заснування заповідника Канівського з'явився сей тост на схилах цих. Його виголошували ще професори Кістяківський та Смогоржевський, а звучить він коротко, але змістовно: "За Канів, за любов і нехай вони всі повиздихають!"
Тост другий. Шануючи традиції канівські не варто занехаювати традиції українські. Отож: "Друга - за друга!"
Тост третій. Також і третій тост в народі є традиційним: "За дівчат та їхнє дорогоцінне здоров'я! Бо як будуть вони здорові, то і ми будемо здоровими." На цьому ті хто вперше в Каневі чомусь встають, проте старожили себе тими забобонами не обтяжують і лише перст вказівний на десниці піднімають, дівчат вшановуючи.
Тост четвертий. "Як повелось спокон-віків, четвертий - за чоловіків!"
Тост п'ятий. За дівчат пили, за хлопців пили, отож пора і за взаємо порозуміння між ними випити: "За одночасний!"
Тост шостий. Сидячи на схилах Канівських не забудьте випити і за тих, хто думає, що ви там навчаєтесь: "За батьків!"
Тост сьомий. "Погляньте на місцину сію. Стародавня та нелегка історія її. В мезозойську еру неодноразово хвилі моря Паратетіс наступали на місце схилів цих. Особливо широко розливалось море минулих часів у келовейському та сеноманському віках. І в еоцені не було спокою тут. В бучацькому, а особливо в київському часі води древніх морів покривали Канівщину. Протягом міоцену моря поступово відступали, але в четвертинному періоді їм на зміну прийшли ріки - почалось формування русел повноводного Дніпра-Славути, Росі та Росави. Отже, куди не глянь в минувщину землі цієї - всюду бачимо одне і теж: Канів ніколи не просихав! Так давайте вип'ємо за славні Канівські традиції!"
Тост восьмий. Варто випити і за представників (або, якби-то сказав Владлен Миколайович, "представничків" - але він не п'є і тому того не скаже), так от, за представників місцевої фавни. А найбільше хотілося б випити за Лося! Щоб ї-лося і пи-лося, щоб хоті-лося й мог-лося! Отож, за Лося!
Тост дев'ятий. Поглянувши на неоновий блиск мобільних телефонів, стає єсно, що настають нелегкі часи відбою. Отож слід випити за здоров'я, а особливо за здоровий сон чергового викладача та начальника практики. Але дуже тихенько-тихенько.
Тост десятий. Видно мало випили за здоровий сон чергового викладача та начальника практики - ось власне вони і прийшли. Отож цей тост для них. "Сидять студенти першого курсу на контрільній та з манюсіньких шпаргалок щось там собі списують, а викладач газетку читає. Опускає він газетку і починають студенти швиденько шпаргалки ховати та валідол розпаковувати. Сидять студенти другого курсу на контрільній та з ксероксів списують, а викладач газетку читає. Опускає він газетку і починають ксерокси на підлогу із ніжним шурхотінням опадати, як то листя з дерев осені золотої. Сидять студенти третього курсу на контрільній та з книг списують, а викладач газетку читає. Опускає він газетку і починають книги із гучністю грому під час травневого дощу закриватись. Сидять студенти четвертого курсу на контрільній та з книг списують, а викладач газетку читає. Опускає він газетку, а вони ж продовжують списувати. Викладач тихенько кашляє і студенти тактовно книги закривають. Сидять студенти п'ятого курсу на контрільній та з книг списують, а викладач газетку читає. Опускає він газетку, хтось з гальорки тихенько кашляє і викладач тактовно піднімає газетку. Так вип'ємо ж за взаємо порозуміння між студентами та викладачами!"
Тост одинадцятий. "Вип'ємо цей одинадцятий келих за те, щоб не стати нам алкоголіками!"
Тост дванадцятий. Загалом, на свіжому та цілющому повітрі узбережжя Дніпра можна було б ще продовжувати та продовжувати дружню бесіду, але як то показує віковий досвід Канівської практики десь на цьому місці закінчується пальне та зачиняються найближчі крамниці. Тому слід випити по останній, чистити зуби, мити ноги і вкладатись спатки. Але перед цим звучить завершальний тост: "Нехай щастить!... от слова "почаще"".
Тосту ж тринадцятого пити не будемо, бо то є погана прикмета. Ще здавна народ примітив, що як тринадцять раз по 50 грам горілки випити, то може банкет не дуже добре закінчитись.