ІВАН ПЕТРАЖИЦЬКИЙ-КУЛАГА
Іван Петражацький-Кулага (? - 1632), гетьман України (1631 - 1632). Народився у родині якогось дрібного шляхтича Петражацького. На Запоріжжі опинився в кінці 1620-тих років. Імовірно брав участь у повстанні Тараса Федоровича (Трясила).
У 1631 р. козаки обрали собі за гетьмана Тимофія Орендаренка, якого незабаром скинул.Тоді вони поставили двох гетьманів: Івана Петражацького-Кулагу у реєстрових козаків, а Андрія Гавриловича - у нереєстрових козаків. Але згодом Гаврилович пропав безвісті, так що залишився тоді один Кулага. Іван був тямущим чоловіком і домігся від поляків багато пільг для українського народу.
Саме тоді, весною 1632 р., помер польський король Сигізмунд ІІІ, і козаки сподівались здобути собі деякі полегшення. Зокрема, вони вимагали того, щоб українська шляхта була урівнена в правах з польською, а православна віра з католицькою, щоб православним владикам повернули всі храми, що були за часів верховенства Литви. Петражацький навіть хотів, щоб депутати (посли) козацькі до всяких справ державних були у сеймі допущенні, і щоб там вони голос мали, бо вони частина тіла Речі Посполитої. На вимоги про виборчі права польські сенатори глузливо відповіли, що хоч козаки справді частина тіла Польщі, але така, як волосся або нігті, що, мовляв, доки вони невеликі, то їх доглядають, а як одростуть, то їх підрізають. Тож ніяких прав на вибори козаки й не дістали. Що ж до духовних справ, то новий король Владислав, хоч і з великими зусиллями, та вмовив-таки сейм постановити, щоб митрополичі кафедри були рівно поділені між уніатами й православними, а также вчинити із церквами й монастирями.. З тим-то гетьман і послав своїх послів на сейм, де мали обрати нового короля, і домагався, щоб королем став Владислав, бо той був прихильним до православних людей. Але козацьких послів на сейм не впустили. Та за них тримали руку православні пани та архимандрит Київської Печерської Лаври Петро Могила, що вмів з поляками ладнати.
Але найбільшої ваги на сеймі мало те, що гетьман не дуже на панські обіцянки покладався і зібрав 16000 реєстрових козаків та майже стільки ж охочекомоних козаків і з тим військом пішов на Волинь руйнувати маєтки тих панів, які ставали на сеймі проти козацьких домагань. Також козаки зі зброєю відбирали в уніатів церкви й монастирі. Між іншим, ними було захоплено й собор святої Софії в Києві й передано його митрополитові Петру Могилі, що багато працював для піднесення православної віри й українського національного життя.
Таким способом Петражацький посадив Владислава на трон. Окрім того постановлені були статті про права православного духовенства і церкви. Петро Могила отримав універсал про те, що православну віру зможе визнати кожна вільна людина. Що церкви, духовенство і маєтності монастирські та церков православних будуть вільні від всякого насильства. Що уряд польський визнає православного митрополита і 6 єпископів (Перемишльського, Львівського, Луцького, Володимирського, Холмського і Пінського).
Новий король Владислав ІV визнав Петра Могилу митрополитом Київським і той був посвячений у Львові.
Незважаючи на значні здобутки Петражицького-Кулаги перед православною вірою, козаки в подальшому мали певні підстави підозрювати його, в тому, що він спробував укласти угоду з греко-католиками. У вересні 1632 на козацькій раді на Масловому Ставі (тепер с. Маслівка Миронівського р-ну Київської обл.), його було усунено з гетьманства. Через деякий час Івана Петражицького-Кулагу стратили у Каневі.
Дану статтю було підготовлено спеціально для Каневали на основі інтернет-ресурсів